Як допомогти дитині впоратися з тривогою

Батькам необхідно навчити дитину справлятися з тривогою, щоб у майбутньому вона змогла долати труднощі

Тривога може раптово виникати в дітей будь-якого віку. Найчастіше вона виникає в ситуаціях, коли дитина боїться болю або того, що батьки залишать її одну. Візити до лікаря, ситуації, коли ви приводите дитину у школу або будь-які зміни у звичному щоденному розкладі дитини можуть викликати в неї занепокоєння. Незважаючи на всі спроби батьків підготувати дитину до нової ситуації, вона все одно може відчувати тривогу, іноді дуже сильну.

По-перше, треба навчити дитину помічати симптоми тривоги. Обережно повідомляйте дитині, коли бачите зміни в її поведінці, питайте, бачить вона їх теж чи ні. Наприклад, коли дитина у стресовій ситуації гризе нігті, скажіть їй: «Я бачу, ти гризеш нігті. Ти помічаєш це?». Спокійно вказуючи дитині на її поведінку, ви звертаєте її увагу на симптоми стресу. При цьому важливо розмовляти з дитиною спокійно, не робити зауваження, щоб не викликати в неї почуття сорому, яке може посилити тривогу.

По-друге, допоможіть дитині зрозуміти, що відчувати тривогу – нормально, що у стресових ситуаціях ці симптоми проявляються в кожного. Доступно поясніть дитині, як некомфортні ситуації можуть спровокувати стрес і тривогу, і це, у свою чергу, може викликати головний біль або неадекватну поведінку. Поясніть, що кожна людина відчуває тривогу по-своєму. Наприклад, ви можете розповісти про це так: «Я не люблю розмовляти з незнайомими людьми. Іноді, коли мені доводиться це робити, я нервую, і тоді в мене пітніють долоні». Допоможіть дитині зрозуміти, що відчувати тривогу – це нормально. Адже так організм повідомляє нам про те, що йому некомфортно.

Коли ви навчите дитину приймати почуття тривоги й розпізнавати його симптоми, навчіть її розслаблятись. Перш за все з'ясуйте в дитини причини виникнення тривоги й постарайтесь її заспокоїти. Наприклад, сидячи в черзі в лікарні, дитина може боятися, що лікар зробить їй укол. Розмова з дитиною про те, що її турбує, не тільки виявить причину тривоги, а й допоможе частково розвіяти страх. Якщо симптоми тривоги не минають, використовуйте методи зняття стресу: дихальні вправи, техніки візуалізації. Ви можете просто підбадьорити дитину – це теж дасть позитивний результат.

Якщо все це не допоможе, слід усунути фактори, що викликають стрес. Якщо в дитини трапляються напади гніву або панічні атаки, треба відвести її в місце, де вона буде почуватись у безпеці. Не примушуйте дитину робити те, що викликає в неї тривогу. Якщо дитина боїться висоти, не треба примушувати її кататись на колесі огляду. Якщо вона боїться ростових ляльок, не просіть її сфотографуватися з такою лялькою в розважальному центрі. В іншому випадку дитина не тільки не позбудеться тривоги, а на додачу ще й буде відчувати образу у ставленні до батьків, які піддали її такому стресу. Краще просто делікатно підбадьорити дитину, і з часом вона поступово навчиться справлятися з тривогою.

Якщо дитина настільки часто відчуває тривогу, що це заважає їй вести повноцінне життя та спілкуватися зі своїм оточенням, зверніться до дитячого психолога. Сигналом до цього може послужити відмова дитини ходити до школи, порушення сну й апетиту (наприклад, переїдання або відмова від їжі), необхідність прийому заспокійливих засобів або інші психологічні розлади.

Батьки як ніхто інший можуть допомогти дитині впоратися із занепокоєнням. Допомагаючи дитині розпізнавати почуття тривоги та справлятися з ним, ви тим самим учите її протистояти стресовим ситуаціям у майбутньому.

                         Наше хобі 👐 

 

             7 природних чудес України

 

 21 лютого- Міжнародний день рідної мови 💙

 Напередодні Дня Героїв Небесної Сотні Національний музей Революції Гідності презентував новий освітній ролик “Люди створюють історію”, виготовлений разом із командою компанії "WhiteMovie Production".

Відео створено передусім для школярів. Адже історії розповідають школярі – свідки тих подій. Цей відеоролик змальовує історію, що допоможе сформувати цілісне уявлення про значення та цінності Революції Гідності, й  розповідає, що спонукало українців вийти на Майдан, яких змін зазнала їхня свідомість та як ці події вплинули на майбутнє України. Відеоролик слугуватиме додатковим джерелом матеріалу для вчителів історії та батьків, які хочуть розповісти своїм дітям про Революцію Гідності. 

 

"Україна для нас єдина країна, де ми народилися, де народилися наші діти. Ми зараз виховуємо дітей. І безперечно ми хочемо, щоб ми тут жили постійно, і щоб наша країна була єдина. Єдиною понад усе, вільною і мирною"

 Долучаємося до виготовлення окопних свічок для наших захисників 🙏

 

 

 Основні правила безпечної роботи в інтернеті

7 лютого 2023 року у світі відзначали День безпечного Інтернету – Safer Internet Day – під гаслом «Разом для найкращого Інтернету». Це буде вже 20 День безпечного Інтернету.

Головною метою Дня безпеки в Інтернеті є поширення знань про безпечне, відповідальне і позитивне використання цифрових технологій для дітей та молоді.

 Байка вчить, як на світі жить

Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.

І  згадую  чомусь я мимоволі

Великих лицарів своїх;

Лежать вони покинутими в полі

І без хрестів могили їх.

(О.Олесь)

        Кожна епоха породжувала нових героїв.  У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.

Саме  29 січня 2023 року минає рівно 105 років з часу страшної трагедії та великого подвигу українців під Крутами.

105 років тому 300 мучеників України пішло в безсмертя. Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості й незборимості духу. Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті та справах наступних поколінь.